Ласкаво прошу до мого БЛОГУ!
Сьогодні ми звернемося до такой теми, як "Зона АТО"
Територія проведення антитерористичної операції (скорочено: Зона АТО[1], Зона проведення АТО[2]) — частина території України, на якій вівся і ведеться збройний конфлікт між організованими та керованими з РФ[3] незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних Україною терористичними організаціями[4], за підтримки регулярних військових частин РФ[5] — з одного боку, та українськими силовими структурами — з іншого боку.
Хід звільнення території України протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року
Площа Зони становить приблизно 40 тис. кв. км.
Відколи розпочалася антитерористична операція на сході України (7 квітня 2014), ЗМІ використовували словосполучення «зона конфлікту»[12]. Поняття «зона АТО» з'явилося у медіа в кінці травня[13].
Зміст
Правовий статус
У законодавчому полі термін «територія проведення антитерористичної операції» запроваджений Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», прийнятим 2 вересня 2014 року[14]. Згідно з ним, це "територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку[⇨], де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України“ від 14 квітня 2014 року № 405/2014[6]».Закон передбачає низку тимчасових заходів для підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО та осіб, які проживають там. Зокрема:
- мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитами та за послуги ЖКГ;
- мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності;
- звільнення від орендної плати за землі державної та комунальної власності, державне та комунальне майно;
- деякі інші[14].
Особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, перебуваючи безпосередньо на території АТО в період її проведення, надається статус учасника бойових дій[16].
1 березня 2017 року з'явилася Постанова Кабміну «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», яка у складі «району проведення АТО» виділяє контрольовану і неконтрольовану територію України[17].
Перелік населених пунктів
Згаданий у Законі перелік населених пунктів був затверджений Урядом під керівництвом А. Яценюка 30 жовтня 2014 року. Він містив більше 750 назв сіл, селищ і міст у Донецькій, Луганській та Харківській областях[18]. Однак, вже 5 листопада, без пояснення причин[19], Кабмін зупинив дію переліку[20].Зупинення було оскаржене в адміністративному суді. У двох схожих справах суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з позивачами в тому, що відсутність переліку позбавляє особу із Зони АТО користуватися податковими пільгами, передбаченими Законом «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», а також що законодавство не надає Кабміну права зупиняти дію своїх же актів. Тому розпорядження КМУ про зупинення дії переліку населених пунктів було визнане нечинним. Проте, Вищий адміністративний суд (касаційна інстанція) встав на сторону Уряду, скасувавши попередні рішення та передавши справи на новий розгляд[21]. Подальший рух цих справ невідомий.
Врешті, Кабінет Міністрів затвердив новий перелік населених пунктів, який є чинним досі[10]. У порівнянні з попереднім, із нього виключені деякі населені пункти Донеччини.
Управління в Зоні АТО
Після відповідної пропозиції РНБО[23] Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» № 141-VIII, прийнятий Верховною Радою 3 лютого 2015 року[24]. Дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, але не більше ніж на три роки з дня набрання ним чинності.
Військово-цивільні адміністрації є тимчасовими органами управління, характерними саме для Зони АТО — території з постійними і високими безпековими загрозами, зумовленими збройним конфліктом. Їх метою є створення умов для забезпечення життєдіяльності відповідних територіальних громад, вирішення питань місцевого значення шляхом установлення особливого порядку здійснення окремих повноважень органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів, обласних, районних рад) у районі проведення антитерористичної операції, в той час як відповідні органи місцевого самоврядування такі повноваження не здійснюють або самоусунулися від їх виконання[25].
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, які відряджаються до них для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах. Безпосереднє керівництво військово-цивільними адміністраціями здійснюють їх керівники. Вони призначаються на посаду та звільняються з посади рішенням Ради національної безпеки і оборони.
Військово-цивільні адміністрації виконують повноваження, характерні для органів місцевої влади, у тому числі делеговані[26]. Вони здійснюють свої права́ за погодженням з АТЦ СБУ[27].
Наразі в Зоні АТО діють дві ВЦА обласного рівня, шість — районного рівня, і вісім — населених пунктів.
На Донеччині у зв'язку з проведенням АТО заборонене полювання на всі види мисливських тварин і, крім того, заборонене ввезення будь-якої вогнепальної зброї (навіть легальної)[28].
Правосуддя
Війна на Донбасі істотно ускладнила роботу судам, розташованим на території проведення антитерористичної операції. Будівлі деяких судів були захоплені озброєними людьми, окремі судді та працівники апарату зазнали переслідування, тиску, а загальна обстановка в зоні становила велику небезпеку для життя та здоров'я учасників судових процесів[29].12 серпня 2014 Верховна Рада прийняла Закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції»[30]. Відповідно до цього Закону на час проведення АТО була змінена територіальна підсудність справ, підсудних судам, розташованим у районах її проведення, та підслідність кримінальних правопорушень, вчинених у тих же районах.
Вищі суди видали низку розпоряджень, якими визначили, яким саме місцевим і апеляційним судам передається розгляд справ, підсудних судам із Зони проведення АТО[31].
Поділ на сектори. Пропускний режим
- Див. також: Сектори антитерористичної операції
Зокрема, Сектор «А» займає територію північних районів Луганської області від українсько-російського кордону вздовж р. Сіверський Донець, біля сіл Кримське, Новотошківське, Золоте, Оріхове; Сектор «С» — північні райони Донецької області та західні райони Луганської області по лінії Вуглегірськ — Дебальцеве — Зоринськ; Сектор «Б» — територія навколо Донецька по лінії Мирноградкол. Димитров — Келерівкакол. Кірове — Горлівка — Єнакієве — Шахтарськ — Кутейникове — Кумачове. Сектор «Маріуполь» займає територію Мангушського, Новоазовського та частину Нікольського і Бойківського районів; Сектор «Д» розташований на неконтрольованій території між Горлівка та кордоном з Росією на ділянці Ізварине — Кумачове[32][33].
Утворені координаційні групи секторів із центрами:
- А — у Старобільську;
- Б — у Великій Новосілці;
- С — у Бахмуті;
- М — у Маріуполі[34].
На даний час діють шість дорожніх коридорів для автомобільного транспорту і стільки ж КПВВ на залізничних шляхах, якими можна в'їхати або виїхати в/з ОРДЛО.
Правила щодо перетину лінії зіткнення регулюються Тимчасовим порядком, затвердженим АТЦ при СБУ[35].
Порядок переміщення товарів в районі проведення АТО врегульовано Постановою Кабміну від 1 березня 2017 року. Згідно з нею, суб'єктам господарювання забороняється переміщувати товари через лінію зіткнення або в її межах, крім харчових продуктів та лікарських засобів у складі гуманітарних вантажів, а також енергоресурсів за окремим переліком. Провезення особистого майна громадян не обмежується[17].
«Сіра зона»
Уздовж лінії розмежування сторін проходить так звана «сіра» зона — буферна смуга нейтральної території. Її ширина в деяких місцях досягає кількох кілометрів, а в інших — всього дві-три сотні метрів. У той час як на фронті триває режим припинення вогню, саме ця територія перетворилася в найгарячіше місце конфлікту. Тут активно працюють диверсійно-розвідувальні групи[36].Населені пункти сірої зони перебувають в особливому побутовому занепаді, а їх жителі страждають від правового вакууму, що утворився через відсутність там українських органів влади[37][38].
Вимушена міграція із Зони АТО
Велика частина громадян, які проживали на сході України (найбільш урбанізованому і густонаселеному регіоні держави), з початком війни були вимушені тікати від неї. Враз вони залишилися без житла, роботи та засобів існування, люди масово втікали зі своїх домівок, закривалися їх бізнеси[39]. Унаслідок цих подій в Україні утворилася новий соціальний прошарок — внутрішньо переміщені особи.На початок 2016 року з Донецької та Луганської областей виїхали понад 992 000 осіб[40]. На жовтень таких було вже більше мільйона. Найбільше внутрішньо переміщених осіб розміщено у Луганській (290 600), Харківській (188 600), Донецькій (120 000) областях[41].
Влада України прийняла низку нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення гарантій прав переселенців[42]. Зокрема, ведеться їх облік, гарантується захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання[43], діють гарячі лінії допомоги тощо. Створене Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.
Проте, проблему забезпечення житлом переміщених осіб центральна влада фактично делегувала місцевим громадам, і в цьому аспекті переселенці зазнають істотних труднощів[44].
Вимушеним мігрантам в Україні допомагають численні громадські організації[45], міжнародні та іноземні: Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Норвезька рада з питань біженців (NRC), Данська рада з питань біженців (DRC), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) тощо[46], а також пересічні волонтери[47].
Програма розвитку ООН надала допомогу більше 30 000 переселенцям та людям у зоні конфлікту на сході країни[48].
Загалом, участь держави у вирішенні проблем переселенців найчастіше описується як «недостатня»[49][50][51][52], особливо в інформаційній та житловій сферах. Існують проблеми і з доступом внутрішньо переміщених осіб до працевлаштування. ВПО є переважно міським населенням, де виділяються спеціалісти та представники промислових професій. Їх досвід роботи та навички наразі не користуються високим попитом, до того ж більшість пропозицій передбачають низький рівень оплати праці або мають тимчасовий характер. Зайнятість в аграрному секторі носить сезонний характер. Деякі роботодавці вважають, що ВПО проживають «тимчасово» і не схильні укладати з ними трудові договори[46].
УВКБ ООН піддає критиці «недостатньо прозору» процедуру припинення виплати українською владою соцдопомог і пенсій окремим категоріям мешканців сходу, а також обмеження у свободі переміщення[53][54]. І все ж, за даними опитувань КМІС, 61 % внутрішньо переміщених осіб не відчувають упередженого ставлення до себе[55], а 48 % не мають наміру повертатися на колишнє місце проживання[56].
До Росії в цей же час, за різними оцінками, перебралися від 800 тисяч до мільйона жителів Донбасу. Згідно з журналістськими розслідуваннями, ці люди переважно незадоволені забезпеченими їм умовами та ставленням місцевого населення[57][58][59][60].
Злочинність у Зоні АТО
Криміногенна ситуація на Донбасі різко погіршилася з початком війни. Злочинність широко поширена у Зоні АТО, особливо на неконтрольованих владою України територіях[61].Як зазначалося в Аналітичній доповіді до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році»,
| « | Дії озброєних осіб терористичних угруповань «ДНР» і «ЛНР» на сході України є співставними з діями бойовиків «Ісламської держави» на території Сирії та Іраку. Їх діяльність за масштабами охоплення й методами нелюдських дій і вчинків викликає надзвичайне занепокоєння та є вкрай актуальною проблемою сучасності, і водночас викликом та реальною загрозою для безпеки всіх без винятку країн світу. Знущання, вбивства, катування є нецивілізованими, ганебними та злочинними явищами, які практикують обидва терористичні угруповання[62]. | » |
У «терористичних республіках» десятки людей були страчені без належного суду, були вбиті або ж загинули внаслідок катувань та жорстокого поводження, перебуваючи під вартою. Сотні людей вважаються зниклими безвісти, причому достеменно невідомо, чи вони утримуються під вартою таємно, чи ж були вбиті.
Свавільне позбавлення волі набуло безпрецедентних масштабів на територіях, що контролюються озброєними групами; водночас, розмах мережі невизначених місць позбавлення волі досі лишається невідомим. Тисячі людей пройшли через такі місця, де вони утримувалися в нелюдських умовах і зазнавали катування і жорстокого поводження[63].
Істотну кількість тяжких злочинів у Зоні АТО вчиняють українські військові та члени різноманітних парамілітарних формувань. На думку авторитетного українського журналіста та громадського діяча Ю. Бутусова, причинами цього є «тривалі терміни перебування в зоні бойових дій без ротацій і відпусток; побутова невлаштованість, проблеми забезпечення й організації служби; відсутність відбору і низька укомплектованість особовим складом піхотних підрозділів на передовій»[64].
УВКПЛ у доповіді 2016 року звернуло увагу на злочини, вчинені членами територіальних батальйонів, а окремо відзначило справу спеціальної добровольчої роти патрульної служби поліції особливого призначення «Торнадо», 13 службовців якої були звинувачені у катуванні та незаконному ув'язненні й викраденні людини. Станом на 15 травня 2016 обвинувачення висунуто 11-м службовцям роти. Також УВКПЛ відстежує кримінальні провадження, розпочаті проти службовців 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» за звинуваченнями в умисному вбивстві, незаконному викраденні або ув'язненні людини, бандитизмі, грабунку та незаконному заволодінні транспортним засобом. У рамках розслідування звинувачено п'ять службовців «Айдару»[63].
Великою проблемою є те, що у зв'язку з проведенням АТО на мирній території України різко збільшилася кількість незареєстрованої зброї, яка незаконним шляхом потрапляє[⇨] із місць проведення бойових дій. Саме із цим пов'язують трикратне збільшення кількості злочинів з використанням вогнепальної зброї у Києві у 2015 році порівняно з попереднім роком[65].
Зброя з Донбасу потрапляє не тільки на західний напрямок, але й до Росії. Як виглядає, саме ця обставина спричинила стрибок злочинності в Ростовській області РФ у 2015 році[66].
До боротьби зі злочинністю в Зоні АТО залучені такі спеціалізовані правоохоронні органи України як Військова служба правопорядку, Військова прокуратура, Військова контррозвідка, Спеціальна поліція.
Контрабанда
Оскільки по лінії розмежування не проходить митний кордон України, під спрощеним терміном контрабанда тут розуміється незаконне переміщення товарів через лінію розмежування.Контрабанда називається чи не найбільшою невійськовою проблемою у зоні АТО — відколи у листопаді 2014 на непідконтрольні території заборонили ввозити українські товари[67][68].
Існує декілька поширених способів незаконного переміщення товарів через лінію розмежування. По-перше, коли місцеві жителі перевозять товари на своїх легкових автомобілях. По-друге, так званий перерваний транзит: вантажна машина прямує до офіційного КПП на кордоні з Росією, декларує напрямок на Казахстан, а перетнувши кордон, заїжджає на окуповані території з російської сторони[68].
Найвигідніше контрабандистам перевозити наркотики, алкоголь, сигарети, продукти харчування, ліки. Оглядачі погоджуються, що той розмах контрабанди, що спостерігається в Зоні АТО, був би неможливий без участі й активного пособництва українських силовиків[69][70]. За свідченнями очевидців, вони навіть погрожували розстрілом тим правоохоронцям, які намагалися перервати їх злочинну діяльність[68].
Російське видання «Новая газета» опублікувало велике журналістське розслідування, з якого вбачається, що основними об'єктами контрабанди в Зоні АТО є вугілля, золото, бензин і тютюн. Основними вигодонабувачами називають лідерів угруповань «ЛНР» і «ДНР», українських бізнесменів і народних депутатів[71].
Для боротьби з контрабандою в Зоні АТО створені зведені мобільні групи, до складу яких увійшли співробітники СБУ, ДФС, МВС, ДПС України, військової служби правопорядку та представники волонтерських організацій[72][73].
Незадовільний рівень боротьби з контрабандою викликає постійний громадський осуд[74][75][76][77]. У тому числі, на цьому були засновані дії громадських активістів, що з грудня 2016 року почали організовувати т. зв. блокаду ОРДЛО. З 15 березня 2017, після ухвалення рішення РНБО щодо припинення транспортного сполучення між Україною та ОРДЛО, блокадні заходи переведені на державний рівень[78]. На обмеження торговельних зв'язків з окупантом, що проходять через лінію зіткнення або в її межах, спрямована і Постанова Кабміну від 1 березня 2017 року «Про затвердження Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції»[17].
Одна визитка-9коп.
ОтветитьУдалить